Згідно загальної класифікації, існує дев’ять класів небезпечних речовин, які можна транспортувати в певних кількостях за допомогою спеціальних вантажівок. До першого класу відносяться матеріали, що відрізняються своєю вибуховою здатністю. Сюди можна віднести феєрверки та інші піротехнічні засоби, які містять в своєму складі вибухову речовину, здатну викликати пожежу.
Перший клас має шість підкласів:
• 1.1. Речовини, що відрізняються своєю небезпечною вибуховою масою. В разі займання, вибух миттєво охоплює цілий вантаж;
• 1.2. Вибори, що не здатні вибухнути масою;
• 1.3. Речовини та вироби, які мають вирогідність займання, але не мають значної вибухової сили;
• 1.4. Вибухові виробі та піротехніка, які не мають значної небезпеки вибуху та займання під час перевезення;
• 1.5. Вибухові речовини, що нечутливі при транспортуванні. Вирогідність переходу від займання до детонації дуже маленька;
• 1.6. Вироби, що мають у своєму складі нечутливі до вибуху речовини, які не здатні вибухнути масою та мають низьку ймовірність випадкового ініціювання.
До першого класу не відносять різноманітні суміші газів, пилу та пари: вони відносяться до іншої категорії небезпечних речовин.
До другого класу відносяться стислі гази, які під впливом тиску прийняли інший агрегатний стан – стали зрідженими. Для транспортування цього класу речовина має відповідати мінімум одній з нижче приведених умов:
• Показник абсолютного тиску пари при t 50° по Цельсію вище або дорівнює 300 КПа;
• Показник критичної t нижче 50° по Цельсію.
Другий клас має шість підкласів, а саме:
• 2.1. Гази, що не займаються;
• 2.2. Гази, що не займаються, але по своїм властивостям отруйні для людини;
• 2.3. Гази, що легко займаються;
• 2.4. Гази, що легко займаються і також отруйні для людини;
• 2.5. Гази, що мають хімічну нестійкість;
• 2.6. Гази, що мають хімічну нестійкість, а також отруйні для людини.
У третій клас входять речовини, що легко займаються (рідини або суміші рідин). Мають три підкласи:
• 3.1. Рідини, що мають низьку температуру спалаху;
• 3.2. Рідини, що легко займаються, мають середню t спалаху (в закритому тиглі від -18 до +23 ° по Цельсію;
• 3.3. Рідини, що легко займаються та мають високу t спалаху – від 23 до 61 ° по Цельсію (в герметичному тиглі).
До четвертого класу відносяться речовини, що легко займаються та матеріали, що можуть легко спалахнути під час транспортування. Це може трапитись від зовнішніх факторів впливу, наприклад, від тертя ємностей одна об іншу, вологи, хімічних перетворень, від нагріву.
Четвертий клас має три підкласи:
• 4.1. Тверді елементи, що легко займаються, можуть легко спалахнути від іскри, полум’я, тертя, які миттєво спалахують;
• 4.2. Речовини, що можуть займатись самі по собі від власного мимовільного нагріву;
• 4.3. Елементи, які здатні виділяти гази, що легко займаються у випадку взаємодії з водою.
До п’ятого класу відносяться окислювальні речовини, а також пероксиди органічної природи, які мають здатність виділяти кисень та підтримувати полум’я. Якщо зміщати їх з деякими речовинами та створити сприятливі умови – вони можуть швидко займатись та навіть вибухнути.
П’ятий клас небезпечних речовин має два підкласи, а саме:
• 5.1. Окислюючі речовини, які за своєю природою не є займистими, та за певних умов можуть набути таку здатність;
• 5.2. Пероксиди органічного погодження, які здебільшого мають здатність до горіння та небезпечні при взаємодії з іншими речовинами. Деякі з них можуть спалахувати, чутливі до механічних ударів та тертя.
Шостий клас налічує речовини, що є смертельно небезпечними для людини. Це отруйні та інфекційні речовини, які здатні викликати смерть, серйозні отруєння та захворювання організму, якщо потраплять до організму. Також ураження можливе при прямому контакті зі шкірою та слизовою оболонкою (очі, ніс, або потрапляння до рота).
Шостий клас складається з двох підкласів:
• 6.1. Отруйні пари та пил, які викликають токсикацію організму під час їх вдихання, при контакті зі шкірою та при ковтанні;
• 6.2. Елементи, що містять у своєму складі хвороботворні організми, здатні призвести до різноманітних захворювань як людей, так і тварин.
До сьомого класу належать елементи радіаційного впливу, питома активність яких складає понад 70 кБк/кг. Контакт з радіоактивними компонентами може викликати ураження організму, розвиток захворювань, онкологічних новоутворень, тощо.
Восьмий клас включає в себе їдкі та корозійні речовини. Для людини мають особливу небезпеку: вони здатні викликати пошкодження епідермісу, ураження слизової оболонки очей, дихальних шляхів. Також можуть погано вплинути на стан транспортного засобу, так як викликають корозію металу. Також при взаємодії з матеріалами органічного походження та з деякими хімікатами здатні до займання.
Восьмий клас має наступні підкласи:
• 8.1. Кислоти;
• 8.2. Луги;
• 8.3. Інші їдкі речовини та речовини корозійні.
Дев’ятий клас – це доволі безпечні для перевезення елементи. Вони не відносяться до жодного з попередніх класів, та попри це потребують дотримання правил транспортування та збереження.
Дев’ятий клас має два підкласи:
• 9.1. Горючі речовини та матеріали (рідкі або ж тверді), які при певних обставинах можуть горіти. Це вантажі, які самі по собі не мають займисту природу, але якщо виникне пожежа – можуть без проблем зайнятись;
• 9.2. Речовини, які за певних умов можуть стати або їдкими, або корозійними.
Свідоцтво ADR – головний документ, що дозволяє транспортувати небезпечний вантаж
Для того, щоб керувати спецтранспортом, який перевозить небезпечні вантажі, водію потрібно мати ліцензію. Щоб її отримати, потрібно:
• Пройти навчання відповідно класу речовин, які машиніст буде транспортувати;
• Скласти іспит у відповідності з правилами і вимогами, прописаними в Європейській угоді, або скорочено ДОПНВ.
Ні в якому разі не можна перевозити небезпечні речовини на автотранспорту, який не призначений для цього. Усі спеціалізовані транспортні засоби мають позначатись спеціальним маркуванням та мати додаткові засоби, щоб у разі небезпеки усунути ймовірність розповсюдження загрози та убезпечити людей поруч.
Для того, щоб створити для водія максимально безпечні умови та надати необхідну інформацію про дії, яких потрібно дотримуватись в разі виникнення надзвичайних ситуацій, відправник небезпечних речовин відповідальний за надання письмових інструкцій на кожен клас вантажу.
Ці інструкції мають бути укладені заздалегідь та надаватись водієві транспортного засобу в момент завантаження товару в автотранспорт. Мається на увазі не тільки інформування водія про перелік дій, яких потрібно дотримуватись в разі виникнення надзвичайних ситуацій, а й додаткове укомплектування транспортного засобу необхідним захисним обладнанням.
Інструкція складається письмово на декількох мовах:
• На мові водія, яку він розуміє досконало та зможе зрозуміти вузькоспрямовані терміни;
• На мові країни походження речовин, що перевозяться;
• На мовах транзиту та кінцевого пункту призначення вантажу.
За зміст, доцільність та зрозумілість матеріалу, викладеного в письмовій інструкції несе відповідальність відправник небезпечних речовин.
Які ще нюанси мають вказуватись в письмовій інструкції?
В документі відправника має зазначатись:
1. Вся інформація про вантаж. Це необхідно для ідентифікації та класу речовин;
2. Клас небезпеки, а також інструкція, що потрібно робити в разі дегерметизації, механічних ушкоджень вантажу, аварії на дорозі. Також мають бути зазначені засоби, що потрібні для індивідуального захисту водія від ураження\отруєння небезпечними речовинами;
3. Послідовність дій, які необхідно виконати машиністу в разі виникнення дорожньо-транспортної пригоди на дорозі. Сюди входить попередження учасників дорожнього руху, пішоходів, виклик державних інстанцій на місце подій;
4. Допоміжні дії, які зможуть запобігти розповсюдженню витоку небезпечних речовин, збереженню цілісності неушкодженого вантажу, максимальне усунення ризику для самого водія, його здоров’я та здоров’я людей, що опинилися поруч;
5. Спеціальні дії та заходи, що стосуються перевезення певних класів речовин в індивідуальному порядку, відштовхуючись від їх особливостей та характеристик;
6. Додаткове обладнання, яке має бути укомплектовано та знаходитись в справному стані під час транспортування деяких видів небезпечного вантажу.
Особливості процесу транспортування небезпечних речовин
Для перевезення даного типу вантажу існує правило: замовляти спецтранспорт потрібно заздалегідь, не менше ніж за два робочі дні від потрібної дати. Цей час необхідний для перевірки та укомплектування транспортного засобу, що є потрібним пунктом для безпечного перевезення.
Також до того, як небезпечний вантаж відправиться в дорогу, на нього необхідно скласти аварійну картку. Це пам’ятка, яка складається на базі Паспорта небезпечної речовини про те, що необхідно робити у разі витоку\займання\детонації та інших аварійних ситуацій. Також до моменту відправки мають підготуватись маршрутні документи, в яких буде позначено чіткий маршрут транспортування речовин відповідного класу небезпеки.
Перед відправленням автомобільного засобу в рейс також потрібно зайнятися підготовкою супровідних листів та документів, а саме:
• Сертифікат, який підтверджує, що водій має право на перевезення вантажу саме цього класу небезпеки;
• Паспорт речовини;
• Товарно-транспортну накладку;
• Розрахунки-фактури.
Щоб безпечно доставити товар до пункту призначення, водій зобов’язаний дотримуватись швидкісного режиму. Перевищення швидкості при транспортуванні небезпечних речовин суворо забороняється, так як може призвести до трагічних наслідків.
Варто зазначити, що деякі групи вантажів можна транспортувати разом, що також має бути вказано у письмовій документації.
В процесі завантаження та розвантаження, а також під час перевезення речовин відповідного класу, вся відповідальність покладається на водія. Якщо машиніст під час перевірки знайшов документацію, яка оформлена не належним чином – він має повне право відновитись від перевезення небезпечного вантажу, тому що це недогляд постачальника товару, за який він має нести відповідальність. Також це стосується недотримання переліку правил перевезення вантажу, пошкодження та деформації тари, я якій транспортується речовина.
Відповідальність водія – ретельно перевірити товар відповідно до документації, оцінити його зовнішні характеристики, переконатися у відсутності механічних деформацій тари або контейнерів зберігання та здійснити ретельний огляд на всіх етапах його прийому та комплектації.